Енергетичний баланс України: форма без змісту

Ноябрь 2, 2016

%d0%bb%d1%96%d1%80

Віктор Лір  провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України

Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Верховної Ради України планує розглянути на своєму засіданні,  яке відбудеться 2 листопада 2016 року, законопроект про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги (реєстр. № 4844 від 17.06.2016 року). Питання запровадження прозорих механізмів в системі енергозабезпечення набуло широкого суспільного резонансу особливо в останні роки, через стрімке зростання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. До уваги читачів пропонується експертна думка з цього приводу.

 

Проблема формування та моніторингу зведеного енергетичного балансу України постала одночасно із набуттям державної незалежності проте і досі залишається невирішеною, оскільки зберігаються труднощі в частині дотримання принципів прозорості формування та достовірності даних енергетичного балансу у натуральному та вартісному вимірах, побудованого на основі сучасних інформаційно-комунікаційних систем моніторингу. Це спричиняє неадекватність деяких вже прийнятих та майбутніх рішень щодо реалізації енергетичної політики сталого розвитку України. Зокрема ускладнює визначення стратегічних орієнтирів та пропорцій перспективного енергетичного балансу країни, які наразі опрацьовує Міненерговугілля. Недосконалість механізмів реалізації державного управління та регулювання ринкових відносин разом із відсутністю належної системи контролю за рухом енергетичних потоків сприяє розвитку корупції та тіньової економіки. Наразі ця проблема набуває особливої актуальності в контексті інтеграції енергетичних ринків України та ЄС,  а також зростання цін на паливно-енергетичні ресурси.

Інтеграція України до Європейського Союзу передбачає виконання певних зобов’язань, передбачених Директивами ЄС. Енергетичний сектор в цьому питанні відіграє одну з ключових ролей. Крім того, в лютому 2011 р Україна стала повноправним членом Енергетичного Співтовариства, мета якого – об’єднання європейських енергетичних систем і створення єдиного ринку електроенергії та газу. Процес створення спільного енергоринку України та ЄС ставить безліч питань, головним з яких, по суті, є один – чи будуть імплементовані в Україні європейські принципи формування енергетичної політики, зокрема в частині інформаційного забезпечення. Насамперед, це стосується запровадження принципів прозорості, достовірності та співставності обліку паливно-енергетичних ресурсів, а також комунальних послуг в частині тепло- та водопостачання.

Існуюча в Україні система розрахунків та практика нарахувань за нормами споживання енергетичних ресурсів і послуг, а також система обліку та звітності споживання та оплати ресурсів і послуг не відповідає реальній ситуації з об’ємами споживання та оплати. Теоретичні розрахунки та емпіричні спостереження показують, що в цілому по країні оплата за спожиті енергоресурси та послуги перевищує вартість поставлених енергоресурсів і послуг за різними оцінками у декілька разів. Зазначимо, що численні спроби визначити економічно обґрунтований, а точніше об’єктивно обумовлений рівень тарифів на житлово-комунальні послуги як з боку урядових структур, так і з боку незалежних, у тому числі зарубіжних експертів протягом тривалого періоду часу виявилися марними.

Крім того, фактично відсутня система верифікації якості поставлених енергоресурсів та послуг, оцінки втрат суб’єктів економічної (підприємницької діяльності) від ненадійності енергопостачання. Питання переходу до системи оплати енергоресурсів за калорійним еквівалентом енергоресурсів неодноразово було віднесено до планів заходів з реалізації програм підвищення енергоефективності в країні, реформування паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства, формування прозорих та конкурентних ринків енергоресурсів/суміжних послуг. Отже, в країні зростає дисбаланс інформаційних, натуральних та фінансових потоків по всьому логістичному контуру системи енергозабезпечення. Без вирішення цього питання неможливо скласти енергетичний баланс країни у вартісному вимірі для визначення, прогнозування та планування економічної ефективності економіки держави, а також оптимізації структури та пропорцій енергетичного балансу.

За таких обставин Регулятор енергетичних ринків та комунальних послуг (НКРЕКП) виконує свої функції практично «всліпу» не маючи базового рівня цін, а відтак змушений відштовхуватися від інформації самих постачальників.  Не дивно, що у такій ситуації перманентне зростання тарифів різко підвищує активність громадських організацій стосовно забезпечення реалізації своїх конституційних прав про доступ до життєво важливої інформації. Перекриття неплатоспроможного попиту субсидіями, які до того ж нараховуються виходячи зі завищених порівняно з фактичними обсягами споживання нормативів,  лише відтерміновує  вирішення проблеми дисбалансу енергетичних та фінансових потоків. Мільйардні обсяги субсидій, які врешті решт консервують енерговитратність економіки, доцільніше було б спрямувати на оновлення енергетичної інфраструктури та реалізацію заходів з енергоефективності.

Зважаючи на рекомендації МЕА у рамках європейської Енергетичної стратегії до 2020 р. “Towards a new Energy Strategy for Europe 2011-2020” в країнах ЄС створюється інфраструктура автоматизованого енергообліку, що складається з дистанційних лічильників, комунікаційного середовища, що зв’язує лічильник у споживача з оператором мережі або постачальником ресурсу і інфраструктури, пов’язаної із системою обліку й виставляння рахунків. За сучасної ситуації з постачанням енергоносіїв такі цілі відповідають національним інтересам України. Тому співпраця України з МЕА може бути корисною при визначенні напрямів довгострокової енергетичної політики. Основу такого співробітництва було закладено при вивченні стану енергетичного сектора України у 1996 р., подібно до того, як це було зроблено МЕА у країнах Центральної та Східної Європи.

Відповідно до статті 357 Угоди про Асоціацію між ЄС та Україною (далі Угода), сторони приділятимуть особливу увагу співробітництву inter alia у сфері енергетики, включаючи енергобаланси. Угодою також передбачено імплементацію відповідних директив ЄС відносно: прийняття національного законодавства та визначення уповноваженого органу (органів) щодо проведення оцінки національного споживання палива та встановлення системи моніторингу за якістю палива; встановлення системи правового регулювання, що охоплює випадки виняткових подій та системи збору внутрішньодержавних даних про якість палива; створення системи моніторингу якості води. Відповідно до статті 337 Угоди, співробітництво у нормативно-правовій сфері враховуватиме необхідність забезпечення відповідних зобов’язань щодо надання публічних послуг, включаючи заходи щодо інформування і захисту споживачів від нечесних методів ціноутворення, а також доступності енергетичних ресурсів для споживачів, включаючи найбільш вразливі верстви населення.

Відповідно до п.17 Плану заходів щодо виконання зобов’язань України в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 733-р до 1 грудня 2013 року необхідно привести нормативно-правову базу з питань статистики в енергетиці у відповідність з вимогами Регламенту ЄС № 1099/2008 Європейського Парламенту та Ради від 22 жовтня 2008 р. про статистику в галузі енергетики, а також здійснити заходи щодо впровадження положень Директиви 2008/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 жовтня 2008 р. стосовно процедури співробітництва щодо забезпечення прозорості процедури встановлення цін на газ та електроенергію, які постачаються промисловим кінцевим користувачам.

Отже, європейськими директивами передбачено підвищення прозорості та достовірності даних щодо енергетичних ринків. Тобто перш за все має стати зрозумілим рух енергетичних та відповідних фінансових потоків у державі. Узгодження між показниками видобутку, імпорту, експорту, перетворення та споживання енергоресурсів здійснюється у формі енергетичного балансу, що є основним джерелом інформації для визначення обсягів і напрямів енергетичних потоків держави. Важливою передумовою результативності політики енергоефективності держави є вирішення проблеми узгодження процесів формування, моніторингу та прогнозування енергетичного балансу країни відповідно до стратегічних орієнтирів і програм соціально-економічного розвитку. Енергетичний баланс країни є необхідним інформаційним джерелом для оперативного управління та стратегічного планування розвитку паливно-енергетичного комплексу, а також регулювання ринків енергоресурсів у напрямі досягнення енергоефективного розвитку.

Відповідно до постанови Президії НАН України «Щодо розробки національної системи обліку та контролю за споживанням енергоресурсів у житлово-комунальному господарстві України» № 101 від 16.05.2012 року відзначається важливість і актуальність розробки національної системи обліку та контролю за споживанням енергоресурсів у житлово-комунальному господарстві України на основі інтелектуальних-програмно технічних засобів, які напрацьовані вітчизняними науково-дослідними установами. Зазначається також, що провідні країни світу приділяють серйозну увагу розв’язанню цієї проблеми, яка в сучасних умовах глобалізації та інтеграції енергетичних ринків стає потужним фактором конкурентоспроможності економіки.

На теперішній час функцію складання зведеного енергетичного балансу держави виконує лише Державна служба статистики України, яка публікує енергобаланс за формою МЕА, однак первинну інформацію отримує від міністерств та відомств, які наразі вже не мають вже адміністративного управління над більшістю приватизованих підприємств відповідної галузі або виду економічної діяльності.

Лише у 2013 році, після багаторічного опрацювання рекомендацій НАН України, Державна служба статистики України опублікувала енергетичний баланс України за формою представлення енергетичних балансів країн ОЕСР. Проте зазначимо, що імплементовано в Україні лише форму представлення зведеного енергетичного балансу. За змістом енергобаланс як і раніше формується за даними галузевих міністерств та відомств на основі опитувальних листів Держстату. Крім того, ліквідовано деякі форми статистичної звітності, які стосувалися первинного обліку споживання енергоресурсів.

Разом з тим організація системи моніторингу показників енергетичного балансу України покладена на Держенергоефективності яке, на жаль, не має відповідної юридичної,  методологічної, організаційно-технічної бази, а також фінансового та кадрового забезпечення для організації збору достовірної інформації в режимі реального часу та формування на цій основі енергетичного балансу країни, а також моніторингу динаміки його показників. Фактично, Держенергоефективності виконує функції реалізації державної політики енергоефективності (заходів з енергоефективності), у той час як у розвинутих країнах світу національні енергетичні агенції акумулюють усю інформаційну базу щодо руху енергетичних потоків у державі та готують тематичні аналітичні матеріали щодо енергетичної політики держави, у тому числі і на предмет її відповідності критеріям сталого розвитку.

Пріоритетним завданням держави у вказаній сфері є упровадження в систему державного регулювання ефективних засобів та інструментів стимулювання суб’єктів господарської діяльності й населення України до енергоощадження. З цією метою доцільно упровадити систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати паливно-енергетичних ресурсів і комунальних послуг як основу для складання енергобалансів на всіх рівнях територіально-галузевої ієрархії управляння. Ця система включає багато аспектів вирішення проблем енергоефективності та енергозбереження. Зокрема, розробку та запровадження комплексу уніфікованих організаційних, технічних, комунікаційних, інформаційних, програмних засобів і методів формування всіх видів енергетичних балансів та моніторингу його індикативних показників за єдиними стандартами, а також створення автоматизованих програмно-технічних засобів обліку та контролю за споживанням енергоресурсів і використанням житлово-комунальних послуг.

Відзначимо, що було здійснено декілька спроб прийняти відповідні закони для вирішення цього питання, оскільки ніхто не заперечував необхідності запровадження системи енергомоніторингу на державному рівні. Зокрема, законопроект щодо запровадження Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати паливно-енергетичних ресурсів і комунальних послуг на основі багаточисельних експертних процедур був двічі прийнятий Верховною Радою України у першому читанні. Зауваження стосувалися лише форм та методів її запровадження, що і стало формальним приводом для блокування відповідного рамкового закону. На наш погляд, на сьогодні  єдиною причиною відсутності правового регулювання у цьому питанні є відсутність політичної волі зламати монопольну владу енергопостачальників на інформацію. Хоча відповідно до «Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні» (п.387), схваленого Постановою Верховної Ради України від 4 червня 2015 року №509-VIII на основі узгоджених рішень зафіксованих у Коаліційній Угоді про «запровадження єдиного державного інструменту збирання, накопичення, опрацювання та аналізу інформації для прийняття оперативних та стратегічних рішень для сталої реалізації реформ  із стратегічного розвитку економіки України» передбачено прийняття відповідного законопроекту до кінця 2016 року.

Лишається сподіватися, що народні обранці у визначений термін нарешті приймуть життєво важливе рішення для більшості громадян України, яке стане першим рішучим кроком на шляху здійснення реальних реформ в системі житлово-комунального господарства та економіки держави в цілому.

One Response to Енергетичний баланс України: форма без змісту

  1. Лаль:

    А не пошли бы эти ученые подальше — им собери и подай все данные на блюдечке и они тогда включат свои калькуляторы, оправдывая свое гордое звание ученых (???)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *